Анна Фрейд — донька відомого на весь світ психоаналітика. Навіть не роздумуючи, вона пішла стопами батька. За роки плідної праці жінка написала низку навчальних посібників, книжок і статей, які принесли велику користь людям. Про життя та кар’єру Анни читайте тут viennaka.eu.
Дитинство та юність
Анна народилася 3 грудня 1895 року у Відні. Вона не єдина дитина в сім’ї Фрейдів, крім неї було ще 5 дітей.
У дитинстві Зигмунд принципово не звертав уваги на доньку. Нею опікувалася мати та няня, яка жила в будинку сім’ї на постійній основі. Анні дуже бракувало батька, брати й сестри з нею також не хотіли гратися. Тому няня стала її найкращою подругою, якій вона могла довірити всі свої секрети. Дівчинка розповідала жінці про свої особисті переживання, страхи, які згодом визначили її професію. Фрейди хотіли дати дітям гарну освіту, тому наймали приватних вчителів, навчання з якими нагадувало каторгу.
У 13-річному віці допитлива Анна зацікавилася психоаналізом. Вона прочитала низку опублікованих батьком праць. Коли той дізнався про це, був вражений і вирішив усе ж таки взяти під свій контроль виховання наймолодшої доньки. Попри заборони Зигмунда йти його стопами, Анна вступила до спеціального закладу, який готував учителів. Далі почала працювати в школі викладачем початкових класів, паралельно спостерігаючи за тим, як формується психіка дітей. У вільний час жінка приходила на батьківські лекції, де завела корисні знайомства з багатьма інтелігентними людьми. Невдовзі змирившись з тим, що донька обрала для себе такий шлях, Фрейд став її особистим педагогом і консультантом.
Наукова кар’єра
У 1910 році Анна полишила викладацьку діяльність і приєдналася до наукового кола високоосвічених людей. Вона регулярно брала участь у різноманітних міжнародних заходах, де виступали автори прогресивних ідей. Жінка поставила перед собою мету — стати членом Віденського психоаналітичного товариства. Щоб дійти до неї та досягти успіху, вона проводила дослідження та робила самостійні доповіді. Її опис фантазій і сновидінь 15-річної дівчинки в страху здобув велику популярність.
У 1923 році Анна стала психологом-практиком, спеціалізувалася на проблемах підлітків і маленьких дітей. Досвід роботи вчителем допоміг освоїти нову сферу. Крім цього, поради батька та участь у розвитку кар’єри сприяли тому, що Анна домоглася керівної посади. Ба більше, отримавши міжнародне визнання, вона стала генеральним секретарем психоаналітичного товариства.
Використовуючи методи, розроблені батьком, вона заснувала напрямок, що базувався на понятті “я”. У центрі частини неофрейдизму стояли дитячі переживання, що відображають буття. Дослідниця вивчала природу агресії як негативної реакції, спрямованої проти прийнятих норм. Також вона працювала з дітьми, вивчала сімейне право. Написала низку наукових статей, у яких розповідала про результати сеансів.
Більшу частину свого часу Анна присвячувала розвитку власної клініки, в якій допомогла сотням дітей, що потребували допомоги. Фрейд зробила великий внесок у науку, який полягав у використанні ігрової терапії, яка добре впливала на стан жертв Другої світової війни. Колеги з усього світу визнали авторитет Анни, теорії, які вона представляла у своїх наукових роботах, використовуються досі психологами.
Книжка “Вступ до психоаналізу для освітян”, написана Фрейд, викликала в суспільстві фурор. Люди й критики високо оцінили роботу, оскільки в ній доступно викладено інформацію, і кожен знаходив відповідь на питання, що його цікавлять. Згідно з теорією Анни Фрейд, — щоб лікування патологій, які виникли в дитячому віці, було успішним, спочатку потрібно своєчасно усунути всі зовнішні загрози.
Свою практичну та наукову діяльність жінка вела в Гемпстедській клініці в Англії. На базі цього закладу створили курси. Фрейд особисто розробила програму додаткової освіти, підготувала велику кількість хороших лікарів.
Складні часи
На відміну від кар’єри, особисте життя Анни не склалося. Вона не мала шанувальників, які претендували на роль чоловіків. Напружений графік роботи в низці наукових установ не дозволяв їй завести серйозних стосунків, які призвели б до шлюбу та появи дітей.
Крім психоаналізу Анна захоплювалася в’язанням, батько вважав, що, таким чином, підсвідомо вона заміщала інтим. Багато дослідників дійшли висновку, що розум жінки лякав і водночас шокував чоловіків.
На долі Фрейд негативно позначилася Друга світова війна. Прихід до влади Гітлера міг згубити всю сім’ю. Гестапо влаштовували постійні допити. Плюс до всього на той час батько пішов з життя. Анна, яка сумувала за ним, жила в Парижі та Лондоні, де практично не відчувалися наслідки воєнних дій.
Останні роки життя
У похилому віці Анна переїхала в старий лондонський особняк, де і померла. У заповіті вона просила, щоб після смерті її тіло піддали кремації, а прах помістили в усипальниці, де спочивали члени сім’ї. Будинок, у якому вона жила з оригінальним інтер’єром, особистими речами перетворили на музей.
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що Анна Фрейд змогла досягти блискучого успіху і допомогти людям завдяки своїй любові до науки.