Відень пережив у XX столітті кардинальні зміни, що відбилися на кожній сфері життя його мешканців. Від падіння імперій і двох світових воєн до періодів бурхливого розвитку та відбудови – кожне десятиліття приносило нові виклики та можливості. У цьому вирі подій віденці зберігали та змінювали свої святкові традиції. Де містяни шукали радість, єднання та відраду у буремні часи? Ця стаття занурить читачів у світ міських святкувань, досліджуючи, як мешканці столиці, попри історичні потрясіння, продовжували жити, любити та святкувати. Далі на viennaka.eu.
Основні державні та релігійні свята у Відні
У XX столітті Відень проживав свої свята з унікальним поєднанням глибоких традицій та змін, що диктувалися часом. Кожен святковий день мав своє особливе обличчя, об’єднуючи містян у ритуалах радості, пошани чи пам’яті.
Новий рік (1 січня) традиційно розпочинався з музики, що линула із Золотого залу Музичного товариства. Концерт Віденських музикантів, започаткований на початку століття, став одним із найвпізнаваніших символів новорічних святкувань, збираючи біля радіоприймачів та телевізорів мільйони слухачів по всьому світу.
За ним слідувало Богоявлення (6 січня), сповнене дитячого галасу та благословення. Діти перевдягалися у «трьох королів», ходили від хати до хати, співаючи та пишучи побажання над дверима, приносячи до домівок не лише святковий настрій, а й давні благословення.
Великдень, Вознесіння, Трійця та Тіло Господнє відігравали значну роль у громадському житті міста. Ці релігійні свята були не просто днями відпочинку, а часом глибокого духовного єднання. Особливо Великдень супроводжувався багатьма традиціями: від освячення пасок у церквах до вуличних процесій та випікання численних святкових страв, що наповнювали віденські будинки неповторними ароматами.
Перше травня (Свято праці) мало свою динамічну історію. Започатковане масовими мітингами робітників та соціал-демократів у Пратері ще з 1890 року, воно символізувало боротьбу за права. В Австрії цей день офіційно став державним святом у 1919 році. Хоча під час націонал-соціалізму свято набуло пропагандистського характеру, вже після війни, у 1949 році, його було відновлено як світле та широко відоме й досі.
Нарешті, 26 жовтня (День державності або Австрійське національне свято) відзначався і відзначається як данина незалежності. Вперше його святкували 12 листопада 1919 року, потім він був тимчасово забутий до 1934 року і відновлений лише після 1955 року, символізуючи повоєнне відродження Австрії.
Таким чином, святковий календар Відня у XX столітті був живим відображенням епохи, поєднуючи релігійну пошану, соціальні рухи та національні віхи, створюючи неповторну мозаїку міських традицій.
«Ляхтбратльмонтаг»: свято світла та щедрості у Відні
Серед розмаїття святкових традицій Відня у XX столітті особливе місце посідав так званий «Ляхтбратльмонтаг» (Liachtbratlmontag), що дослівно перекладається як «Світловий понеділок з різдвяним бенкетом». Хоча це свято ніколи не мало офіційного статусу вихідного дня, воно було глибоко вкорінене у міському житті й до 1930-х років широко відзначалося як справжнє свято громади.
Ця унікальна традиція припадала на перший понеділок після свята Святого Михаїла (29 вересня) і мала глибоке символічне значення. Саме цього дня, за давнім звичаєм, ремісники вперше після довгого літа запалювали свої воскові лампи – символ повернення до роботи у темну пору року, що наближалася. Це «liacht» (світло) не лише освітлювало майстерні, а й символізувало новий етап у робочому циклі.
Після символічного запалення ламп наставала найприємніша частина свята: роботодавець, дотримуючись старої традиції, пригощав своїх працівників щедрим бенкетом. Цей «bratl» (бенкет) включав пиво чи вино, а також смачні запечені страви, які допомагали відзначити перехід до осінньо-зимового періоду. Це був день подяки за працю, єднання колективу та відпочинку перед інтенсивним робочим сезоном.
«Ляхтбратльмонтаг» відображав дух спільноти та взаємоповаги між роботодавцями та працівниками, демонструючи, як навіть неофіційні свята могли відігравати значну роль у соціальному житті Відня, створюючи моменти тепла та радості у повсякденній рутині.
«Флоріанітаг»: День героїв та громади у Відні XX століття
Серед численних віденських свят, що формували обличчя міста у XX столітті, особливе місце посідав «Флоріанітаг» (Florianitag) – День святого Флоріана, який відзначається 4 травня. Це свято присвячене покровителю пожежників, і протягом століття воно перетворилося на важливу подію, що об’єднувала як самих рятувальників, так і широку громадськість.
Згідно з давньою традицією, цього дня пожежні частини Відня ставали центрами урочистостей. Рятувальники, які щодня ризикували життям, відзначали свій професійний день, проводячи урочисті богослужіння на честь свого небесного покровителя. Але «Флоріанітаг» був не лише днем духовної пошани; це був також час відкриття та демонстрації. Пожежні станції відчиняли свої двері для відвідувачів, дозволяючи містянам зазирнути за лаштунки героїчної праці. На цих відкритих днях проводилися нагородження військових за їхню відвагу та самовідданість, а також демонструвалася найсучасніша техніка, що використовувалася для боротьби з вогнем. Це були захопливі видовища, особливо для дітей, які зблизька могли побачити пожежні машини та обладнання.
Хоча «Флоріанітаг» ніколи не був офіційним державним вихідним днем, його значення для Відня значно зросло, особливо після руйнівної Другої світової війни. У повоєнний період, коли місто відбудовувалося, а роль рятувальних служб стала ще більш очевидною, День святого Флоріана набув масштабного громадського характеру. Він став символом стійкості, безпеки та вдячності громади тим, хто стоїть на захисті життя та майна. Таким чином, «Флоріанітаг» у XX столітті був не просто днем пошани пожежників, а справжнім святом єднання та визнання важливої ролі, яку ці герої відігравали у житті Відня.
Свято виноградарів Перхтольдсдорфа
У Відні любили святкувати ще одне свято, що не відбувалося безпосередньо у місті, але було надзвичайно популярним серед його мешканців та глибоко вкоріненим у регіональних традиціях – це Перхтольдсдорфер Гютерейнцуг (Perchtoldsdorfer Hütereinzug), або Свято виноградарів Перхтольдсдорфа.
Це урочиста подія відбувалася щороку у мальовничому селі Перхтольдсдорф, що розташоване неподалік від Відня, і завжди приваблювала чимало мешканців столиці, які прагнули долучитися до справжнього народного гуляння.
Це аграрне свято відзначалося у неділю після Дня святого Леонарда, 6 листопада, і мало глибоке традиційне значення як вияв вдячності за зібраний урожай. Кульмінацією свята була урочиста хода виноградарів. Вони крокували вулицями, несучи з собою яскраво прикрашені гойдалки (так звані «Goaßln»), створюючи колоритне та святкове видовище. Хода прямувала до місцевої церкви, де відбувалася частина урочистостей.
Після церковної служби святкування переміщалося на ярмарок виноградних здобутків. Тут панувала справжня атмосфера народних гулянь: проводилися різноманітні конкурси, лунали веселі пісні, а повітря наповнювалося ароматами свіжого вина та місцевих делікатесів. Це було свято щедрості землі, праці виноградарів та єднання громади, що символізувало завершення одного циклу і готовність до нового, а для віденців – чудову нагоду зануритися в автентичну сільську атмосферу.
Джерела: www.geschichtewiki.wien.gv.at, trachtenbibel.at,www.meinbezirk.at, www.unesco.at, www.workinaustria.com