Зигмунд Шломо Фрейд — австрійський невролог і засновник психоаналізу. Завдяки своїм великим заслугам у розвитку психіатрії та психології він відомий не тільки у Відні, а й далеко за його межами, пише viennaka.eu.
Дитинство, навчання
Народився Фрейд 5 травня 1856 року у Фрайберзі. Його батько Якоб Фрейд був єврейським торговцем текстилю. Мати Амалія Фрейд — займалася вихованням дітей. Крім Зигмунда в родині було ще 7 дітей. Коли хлопчику виповнилося 4 роки, Фрейди переїхали до Відня.
У 1873 році після закінчення школи Зигмунд вступив до Віденського університету, де почав вивчати медицину. Під час навчання його призвали до армії, відслуживши там рік, у 1881 році завершив навчання і написав дисертацію про спинний мозок нижчих видів риб.
У 1882 році Фрейд одружився з Мартою Берне, яка походила з багатої єврейської родини. У пари народилося 6 дітей, Анна Фрейд наймолодша донька пішла по стопах батька, вона вважається однією з засновниць педіатричного аналізу.
Наукова кар’єра, досягнення
У 1882 році Зигмунд почав працювати у Віденській лікарні загального профілю. Там він протягом кількох років займався нейрофізіологією та брав участь в експериментах з вивчення знеболювальної дії кокаїну.
У 1885 році Фрейду видали стипендію для наукового стажування у великій жіночій психіатричній лікарні “Hôpital de la Salpêtrière”. Нею завідував і успішно лікував істеричних пацієнток гіпнозом Жан-Мартен Шарко. Перебуваючи в Парижі, Фрейд зацікавився гіпнотерапевтичними техніками лікування істеричних розладів за методом Шарко.
У 1886 році Фрейд повернувся до Відня і почав вести приватну практику психоаналітика на вулиці Берггассе. Свою практику Фрейд розпочав завдяки дослідженням свого колеги Йозефа Бройєра, з яким він познайомився роком раніше. Той уже заклав основи психоаналізу у 1880 році.
У 1895 році Фрейд і Бройєр опублікували своє “Дослідження істерії”, в якому вивчили дані колеги Павлова.
У 1896 році Фрейд вперше використав термін “психоаналіз”. Багато років він витратив, на те, щоб дослідити його.
У 1900 році Фрейд опублікував свою роботу “Тлумачення сновидінь”, яку присвятив аналізу неврозу. Під час досліджень, викладених у роботі, вчений з’ясував, що головною причиною неврозу є пригнічені сексуальні бажання.
У 1902 році Зигмунда Фрейда призначили професором психології Віденського університету, на той час його публікації та ідеї з психоаналізу здобули велике визнання в усьому світі. У цей самий час він разом зі своїми колегами заснував Віденську психоаналітичну асоціацію та почав проводити в себе на квартирі зустрічі на яких дискутували щодо відкриттів.
У 1905 році Фрейд опублікував свої фундаментальні дослідження в галузі психології розвитку “Drei Abhandlungen zur Sexualtheorie”. У 1909 році він спільно з Карлом Юнгом вирушає до США для читання лекцій в університеті Кларка.
У 1923 році у затятого курця Фрейда діагностували рак піднебіння, відтоді його життя перетворилося на суцільні випробування. Безліч операцій, реабілітація, попри це, він продовжував працювати далі.
У 1930 році Фрейд був відзначений премією Гете міста Франкфурта, а в 1935 році став членом Британського королівського медичного товариства. У 1938 році нацисти анексували Австрію, Віденську психоаналітичну асоціацію, одним з засновників якої був Фрейд, ліквідували.
Сам він разом з сім’єю зміг вибратися з Відня до Лондона. У дорозі його супроводжувала донька Анна Фрейд, яка раніше на короткий термін була заарештована під час обшуку будинку.
Помер Зигмунд Фрейд 23 вересня 1939 року в Лондоні, залишивши за собою численні відкриття.