Ім’я Єлизавети Баварської відоме далеко за межами Австрії. Вона красива, розумна, титулована особистість. Попри все жінка була глибоко нещасною. Після заміжжя доля ставила перед нею різні випробування, які вона ледве долала. Про життя найкрасивішої імператриці в історії Європи читайте тут viennaka.eu.
Дитячі та юнацькі роки
24 грудня 1837 року в Мюнхені в сім’ї герцога Максиміліана Баварського і Марії Вільгельміни народилася донька, яку вони назвали Єлизаветою. З дитинства дівчинці пророкували щасливе майбутнє. Більшу частину свого часу Сісі (так її називали близькі) проводила в маєтку, який оточували мальовничі луки.
Дівчинка росла тихою, спокійною дитиною, дуже любила природу, могла годинами сидіти на зелених галявинах, спостерігати за птахами. Тож невдовзі в неї з’явився зоопарк, де вона бавилася та доглядала за тваринами.
Батьки, які одружилися не через кохання, а лише для того, щоб зберегти династію, так і не перейнялися одне до одного світлими почуттями. У зв’язку з цим батька практично ніколи не було вдома.
Марія багато сил і енергії вклала у виховання улюбленої доньки. Вона прищеплювала їй любов до книг, навчала етикету. Також Сісі вчилася грати на музичних інструментах, малювала. Окрім цього, писала дуже красиві картини й до кожної своєї роботи складала цікаві вірші. Єлизавета була не єдиною дитиною в сім’ї, вона мала молодшого брата і старшу сестру Хелену Баварську, з якою проводила дуже багато часу. Мати й гувернантки вважали, що дівчинці набагато корисніше спілкуватися з братом, оскільки він більше підходить їй за розвитком.
Заміжжя за розрахунком
Знайомство Єлизавети з майбутнім чоловіком нагадує казку. Настав час, коли імператору Австрії Францу Йосифу I потрібно було одружитися, його мати обрала Хелену сестру Єлизавети. Відбулася довгоочікувана церемонія знайомства, на якій були обидві сестри, і всупереч очікуванням багатьох, чоловік закоханими очима дивився на юну Сісі.
Незабаром відбулися заручини Франца Йосифа та Єлизавети. Дорогою на весільну церемонію Сісі плакала. Наречений їй дуже подобався, але душила образа, що мати віддає її заміж через вигоду. Ще не вдягнена корона на голову пригнічувала юну дівчину.
Засмучена, зла на сина Софія вирішила помститися. З першого дня вона зненавиділа невістку. Як подарунок на весілля молодята отримали від неї не великий спадок, а маленький будиночок на березі річки.
Сімейне життя видалося не таким, як Єлизавета собі уявляла. Поки Франц був у постійних роз’їздах, вирішував державні справи, Сісі змушена була жити в маєтку злої, прискіпливої свекрухи. Причина її негативного ставлення до невістки полягала в тому, що Софія дуже любила командувати людьми. Поява непокірної Єлизавети в сім’ї дуже її лякала і тим самим позбавляла влади.
Час минав, і молода імператриця все більше розуміла, що зовсім не любить свого чоловіка, який виявився дуже нудним.
Боротьба за кохання
Не минало жодного дня, щоб Софія не ображала невістку. Вона доклала багато зусиль, щоб долучити її до світського життя: змушувала спілкуватися з аристократичними сім’ями, ходити на світські раути. Сісі це все було не цікаво, бо вона віддавала перевагу самотності. Тому вона ледь все це терпіла. Палац, у якому було безліч підлих, злих людей, став для імператриці справжньою в’язницею, а стосунки з чоловіком перетворилися на рутину. Про щастя доводилося лише мріяти.
Сам Франц Йосиф не хотів втручатися в жіночі справи. Він сподівався, що відносини між матір’ю і дружиною налагодяться самі собою.
Попри згаслі почуття, постійні скандали, Єлизавета все ж подарувала чоловікові спадкоємців. Народивши першу дитину, жінка думала, що свекруха перестане чинити вплив на їхню сім’ю. Але помилилася, оскільки все стало ще гірше. Софія взяла у свої руки виховання спадкоємиці. Коли народилася друга донька, сварлива свекруха зовсім відгородила Єлизавету від дітей і дозволяла бачитися з ними в певні дні по кілька годин.
Це все не сподобалося жінці і вона вперше почала просити чоловіка про допомогу. Він вплинув на матір, проте вона сприйняла такий крок як особисту образу. Вирішивши позбутися впливу настирливої свекрухи, Сісі поїхала з Відня до Угорщини. Вперше за багато років жінка нарешті відпочила.
Повернувшись з подорожі, Єлизавета народила довгоочікуваного спадкоємця Рудольфа. Його вихованням вона опікувалася сама, а в той час свекруха плела за спиною інтриги, звинувачуючи невістку у всіх “смертних гріхах”. Незабаром Софія збрехала синові, що нібито Сісі його зраджує. Він повірив і на цьому ґрунті стосунки подружжя повністю розладналися.
Останні роки життя на самоті
На цьому випробування для Єлизавети не закінчилися. Після смерті доньки Софія стала ще істеричнішою. При дворі навіть говорили, що жінка має психічні розлади. Зрозумівши, що нічого доброго не буде, Сісі перебралася з Відня до Середземномор’я. Саме там їй повідомили, що її син разом зі своєю коханою помер. За основною версією, хлопець і дівчина розуміли, що разом ніколи не будуть, адже бабуся Софія цьому сприяла. Тому щоб їх не розлучили, вирішили піти з життя в одну мить, наклавши на себе руки. На розчарування свекрухи Рудольф був дуже схожий на Єлизавету. Він постійно виступав проти політичних рішень, йому був не цікавий трон. Відповідно Софія була спантеличена і постійно намагалася словесно принизити онука.
У 1898 році, в один із гарних днів, імператриця, не поспішаючи, дихаючи свіжим повітрям, йшла берегом озера. Все сталося так швидко, що жінка нічого не зрозуміла. Взявшись за нагрудний хрест, вона побачила, що він весь просякнутий кров’ю. Через кілька хвилин серце Єлизавети зупинилося.