Мода у Відні зародилася з моменту існування міста. У 19 столітті її визначало дворянство, буржуазія. Щодо віденських аристократів, то вони використовували моду як засіб формування норм та обговорення гендерних уявлень, пише viennaka.eu.
Чому надавали перевагу аристократи?
Люди цього класу замовляли та купували модні речі, аксесуари у віденських майстрів. Досить часто пошиття одягу здійснювалося за зразками, завезеними до міста з Франції.
Найулюбленішим місцем для прогулянок жінок був парк Пратер. Прийшовши туди, вони могли похвалитися одна перед одною своїми новими речами. Покупки робили неподалік собору Святого Стефана, там був розташований магазин. Усі товари в нього привозили з-за кордону.
Імпорт модного вбрання припинився після Наполеонівських війн, коли соціальні страхи та антифранцузька пропаганда призвели до створення “Wiener Mode”. Ця нова “торгова марка” мала знизити вплив іноземного, особливо французького одягу. Крім цього, зі зростанням кількості магазинів одягу збільшився асортимент товару. Місцеві продавці почали пропонувати своїм клієнтам красиві моделі речей для подорожей, спорту.
Мода в певні періоди
З 1800 року по 1815 рік за часів Імперії, жіноча мода характеризувалася тонкими, прямими сукнями-сорочками прямого крою. Згодом сорочки поступово перетворилися на строгі сукні складнішого, суворішого крою, в моду увійшов корсет. На відміну від денних суконь, бальні вирізнялися глибшими вирізами та рясним декором з каміння. Молоді дівчата не носили ніяких прикрас крім живих квітів у волоссі. Хрестоподібні туфлі залишилися суто бальними, а ботильйони увійшли в повсякденну моду.
В епоху бідермаєра жінки носили сукні з великим вирізом або окремим верхом, мідріф з окремою спідницею. У літній період віддавали перевагу моделям з довгим вирізом на спині.
Характерною родзинкою одягу періоду бідермаєра був корсет. Жінки дуже красиво зашнуровували ним вузькі талії. Варто зазначити, через корсет широкі рукави-булави на сукнях, розташовані нижче плеча, здавалися дуже вузькими. Особливо сильно заміжні віденки любили широкі спідниці, які підтримувалися підспідничниками. Молоді незаміжні дівчата могли підібрати короткі спідниці, приблизно до литок. Під них обов’язково одягали білі панталони з мереживним оздобленням. Вважалося, що мереживо виражає жіночність і надає стилю шику, елегантності.
Без зачіски образ вважався незакінченим. У цей період жінки, мабуть, не мали достатньо часу, щоб щось вигадувати й робити зі своїм волоссям. Тому все було просто й акуратно: по центру голови залишали проділ, а з боків над вухами робили спіральні локони.
Для виходу у світ зазвичай використовували великі шарфи або пишні накидки різної довжини. Якщо на вулиці було дуже холодно, руки можна було сховати в муфту.
Великі зміни
У 1840 році відбулися важливі зміни в жіночій моді. З 1842 року стали носити кринолін — важкий підспідничник, укріплений кінським волосом, який надавав спідниці куполоподібної форми. У період з 1848 року по 1869 рік кринолін був основною частиною створення модного образу.
Додатково жінки робили складний вузол на шиї, а на голові шиньйон (збирали волосся на потилиці в пучок). У літню пору як головний убір використовували солом’яні капелюхи.
Іконою моди, яку всі намагалися наслідувати, була імператриця Австрії Єлизавета Баварська. У другій половині 19 століття тон у моді знову задав Париж. Паризькі вбрання замовляли безпосередньо і продавали у Відні за дуже високими цінами, відповідно дозволити їх могли лише багаті люди. Незабаром зразки почали копіювати та шити на місцевих фабриках.
Паризька мода тривалий період домінувала у Відні, як і в інших містах того часу.