Гайнц Ебергард Ґабріель — відомий віденський психіатр, який завдяки своїй науковій діяльності зробив великий внесок у розвиток психіатрії, пише viennaka.eu.
Особливості робіт Гайнца Габріеля
Народився Гайнц 10 жовтня 1939 року у Відні. Після закінчення школи він пройшов навчання в психіатричній університетській клініці “Burghölzli” в Цюриху під керівництвом великого Манфреда Блейлера.
Наукова діяльність Ґабріеля починалася з психопатології з особливим акцентом на дослідженні марення (делірію). Трохи пізніше він почав вивчати історію психіатрії, читати лекції для студентів медичних університетів.
Перш за все, потрібно відзначити його роботу в галузі психотерапії. Час, який він провів у Швейцарії, зіграв у його діяльності вирішальну роль. У 1969 році, працюючи протягом кількох місяців у психіатричній університетській клініці в Лозанні, він зміг завершити дослідження хворих на шизофренію, розпочате Петером Барнером.
Повернувшись назад до Відня, Ґабріель почав тісно співпрацювати з Петером Барнером. Психіатрична лабораторія, заснована Барнером, стала основним місцем для проведення наукових ініціатив. Головними з них були розробка диференційованого каталогу психопатологічних характеристик і дослідження 90 пацієнтів з маревними психозами, які були завершені в 1970 році.
Після того як Барнер і директор Лозаннської психіатричної лікарні Крістіан Мюллер надали Ґабріелю матеріал своїх минулих досліджень, він склав дисертацію, монографію “Die langfristige Entwicklung von Spätschizophrenien”. У 1978 році вона була опублікована.
У результаті своїх досліджень ендогенних психозів, Ебергард Ґабріель написав багато дисертацій.
Великий внесок у розвиток психіатрії
У 1984 році Ґабріель став редактором журналу “Psychiatria Clinica – Psychopathology”. Протягом багатьох років він був членом і головою секції клінічної психопатології Всесвітньої психіатричної асоціації. Він почав з великим бажанням передавати свої знання іншим.
Це підтверджували і його колеги, які у минулому навчалися під його керівництвом. Для підвищення кваліфікації Гайнц Ґабріель запрошував їх до себе додому. Багато часу він приділяв лекціям, курсам, у яких намагався донести до слухачів думку про те, що психопатологія — це щось більше, ніж симптоми та їхнє пригнічення ліками.
Другою важливою сферою спеціалізації Ґабріель є дослідження в галузі охорони здоров’я. З 1978 року до 2004 року він працював директором Віденської психіатричної лікарні. З 2000 року по 2004 рік керував Міждисциплінарним соціально-медичним центром “Baumgartner Höhe” – лікарні Отто Вагнера.
За свої 26 років успішної роботи на посаді керівника він зміг успішно реорганізувати психіатричну лікарню, яка на період його роботи зазнавала серйозних труднощів.
Ґабріель спеціально подав заявку на цю посаду з умовою, що його основним завданням будуть зміни в напрямку сучасної психіатрії.
Гайнц Ґабріель є засновником унікальних “Steinhofsymposie”, які відкрили нові перспективи розвитку психіатрії. У симпозіумах Гайнц розглянув безліч важливих психіатричних тем.
Ґабріель зміг покращити психіатричне відділення Віденської лікарні. Завдяки цьому воно задовольняло всі потреби пацієнтів. Від початку своєї кар’єри Ґабріель був прихильником віденської реформи психіатрії, яка виділяється як на національному, так і на міжнародному рівні. Зрозуміло, ця реформа вимагала підтримки “ззовні”, яку надав Штефан Рудас, психіатр Віденської психосоціальної служби.
Ґабріель не тільки знав, як впоратися з великими вимогами швидко мінливої реформи, а і як обґрунтувати її з погляду науки.
У 1998 році в рамках Австрійського товариства неврології та психіатрії він створив групу “Історія психіатрії”, якою керував понад 20 років.
Досить часто він виступав із численними лекціями на щорічних зборах “ÖGPP” і конференціях “DGGN”.
Ебергард Ґабріель зміг вивчити історичні знання австрійської психіатрії й донести їх іншим. Теми, порушені в його наукових дослідженнях з історії психіатрії, як і раніше, актуальні в професійному, науковому, етнічному плані.
У 2000 році Гайнц Ґабріель був нагороджений Золотою почесною медаллю за свої заслуги в реорганізації психіатричної допомоги.